Експерт ЄБРР: Майбутнє АПК ‒ за кооперацією

«Бобові культури. Назустріч викликам глобального попиту»
«Бобові культури. Назустріч викликам глобального попиту»
01.12.2017
Соя України: база є, куди далі?
Експерт: Насіннєвий фонд сої цього року значно зменшено!
12.12.2017

Бобові ‒ це не є панацея. І говорити про них як про унікальний продукт не варто. Про них треба говорити як про структурну частину добре організованого бізнесу. І тільки тоді вони будуть цікавими для сільгоспвиробників.

У цьому переконаний представник Європейського Банку Реконструкції та Розвитку Василь Говгера, про що він заявив на нещодавній міжнародній конференції, присвяченій бобовим культурам.

‒ То ж бобові чи не бобові? Чи потрібна кооперація у такому нішевому секторі як бобові культури в Україні? ‒ розмірковує над питанням експерт.

‒ Бобові мають ряд переваг, на які варто звернути увагу, плануючи власний бізнес. Перш за все ‒ це стратегічні переваги. Сьогодні досить швидкими темпами зростає населення планети і його потрібно забезпечувати дешевим білком. Другий аспект є більш операційним ‒ це диверсифікація бізнесу. Ми досягнули хороших результатів по зерновим, тепер потрібно рухатися далі і шукати нові ринки. І бобові зможуть нам у цьому допомогти. Зокрема, як у питанні покращення агрономічних показників на підприємстві, так і для покращення його економіки. Але все це зазвичай розуміє менеджмент великих компаній, які мають економічну і операційну здатність освоювати новітні технології, знаходити якісний посівний матеріал і, врешті-решт, виходити на кращі ринки.

Водночас малий виробник цієї стратегічної переваги бобових для себе не відчуває. Візьмемо приклад по вирощуванню зернобобових культур. Ми виходимо на ринки не завжди з ідеальним продуктом. Оскільки як і по зерновим, так і по бобовим культурам Україна сьогодні все ж таки не має репутації країни-виробника високоякісної продукції. Відповідно, ми втрачаємо прибутки на ціні, яку нам пропонують на міжнародному ринку. Наприклад, горох: якщо взяти експортну ціну в Індію нашого гороху, на сьогодні він  є найдешевшим. Тому ми отримуємо достатньо низьку ціну за свою продукцію, потім втрачаємо і на логістиці, організація якої також залишає бажати карщого. Тоді якою буде кінцева ціна у виробника? Звісно, вона буде низькою, ‒ коментує експерт, відзначаючи, що існує дуже багато аспектів і проблем, які роблять цікаву продукцію і сегмент ринку не такими вже й цікавими. Водночас вирішення усіх цих питань Василь Говгера бачить у сільськогосподарській кооперації.

‒ Якщо ми хочемо, щоб нішеві культури виробляли в Україні, це можливо зробити виключно через систему кооперації сільгоспвиробників. Звісно, агрохолдинги та великі компанії здатні акумулювати великі партії та експортувати їх закордон. Та чи нішеві культури є прерогативою великих? Насправді, нішеві культури ‒ це можливість для середніх і малих сільгоспвиробників вийти на нові рівні ефективності. І це можливо тільки за допомогою кооперації.

Кооперація ‒ це добровільне незалежне об’єднання осіб для досягнення своїх особистих цілей. Не потрібно плутати кооперацію із колективізацією. У колгоспах також була спільна ціль, але вона не була особистою кожного. Кооперація як така в багатьох аспектах вирішує ряд проблем на етапі ефективного виробництва якісної продукції в Україні.

Крім того, кооперація вирішує стратегічні проблеми в Україні. Середній вік звичайного підприємства в будь-якій сфері економіки складає 7 років. В об’єднанні ‒ 70. Якщо ми хочемо, щоб наш середній і малий виробник дивився трохи далі, ніж 2-5 років, то ми маємо стимулювати його входити в систему кооперації, ‒ переконаний експерт.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *