Соя України: база є, куди далі?

Запрошуємо на V Всеукраїнську конференцію «Насіннєвий бізнес. Проблеми сьогодення та перспективи розвитку»!
V Всеукраїнська конференція “Насіннєвий бізнес”
17.05.2016
Різке зростання цін на соєвий шрот в Азії
Різке зростання цін на соєвий шрот в Азії
19.05.2016

Продовження зростання цін на сою – така тенденція на ринку України за останні два тижня. За цей час ціни на сою підскочили на 200-300 грн. за тонну  і досягли рівня 9800-10000 грн./т (на постачальних умовах EXW-елеватор) та 9900-10300 грн./т (CPT-завод). Це є цілком природним явищем, враховуючи стрімке підвищення цін на світових ринках. Чи є в української сої внутрішні важелі для підтримання конкурентоспроможності, що зараз відбувається в галузі, та які перспективи?

Продовження росту цін на внутрішньому ринку очікується і наступного тижня. Аналітики пояснюють це високим попитом на продукт, а також стійкою тенденцією зростання цін на зовнішніх ринках.

Що саме відбувається зараз  на українському ринку сої, які процеси, тенденції і перспективи панують у вітчизняній галузі?

Поточний сезон дуже тяжкий, гра йде на виживання, вважає Олександр Лозиченко, генеральний директор ДП «Сангрант Плюс», компанії, яка зайняла п’яте місце в рейтингу закупівельників бобів сої українського виробництва в минулому році. Сезон 2015/2016 є ключовим і переломним на ринку української сої. Велика конкуренція, нестабільність реалізації сільгосппродукції виробниками і курсові ризики викликали значне зниження маржі в порівнянні з минулим сезоном як для переробників, так і для експортерів. Та наразі зменшення маржі не є тільки українським явищем. Подібна тенденція є основною рисою на світових ринках взагалі, що підтверджують і головні гравці аграрного світу. Але в Україні ситуація ускладнюється мінливістю державної податкової політики і нестабільною політичною обстановкою.

Якщо ж  говорити про особливості ринку соєвих бобів в першій половині поточного сезону, то можна сміливо відмітити зростання врожаю, удосконалення технологій збирання та зберігання олійної, а також підвищення якості бобів. Україна наростила великий потенціал у виробництві. Так, на експорт відвантажується соя за якістю не гірше 1 класу по стандартам USDA, а український соєвий шрот вважається конкурентним. Цей сезон є дуже важливим для суттєвої експансії України на ринок продуктів переробки сої.

На внутрішньому ринку присутня конкуренція між експортерами та переробниками. Це вважається нормальним явищем, але треба відмітити, що недозавантаженість українських переробних потужностей складає 6,5 млн. тонн (при максимальній – 19,5 млн. тонн). Якщо говорити про географію ринку, то великі логістичні витрати змушують гравців локалізуватися на визначених регіонах закупівель. Наразі це Західна, Центральна та Південна Україна.

На фоні досить оптимістичних прогнозів цін на ринку, не треба поспішати робити такий же висновок на другу половину сезону. З одного боку, цінове зростання обумовлено зниженням оцінки врожайності в Аргентині та Бразилії, але не варто забувати про максимальні перехідні залишки сої в Китаї, які можуть призупинити цю тенденцію росту. З іншого боку, ми бачимо суттєве зростання залежності олійного ринку від світового ринку нафти.

На даний момент Україна займає шосте місце з постачання сої на світові ринки. Та експортний потенціал нашої країни розкритий не повністю. Ми можемо конкурувати з Аргентиною і США на ринках Китаю, Малайзії, країн арабського світу. Заборона ввозу нашої сої та шроту до Росії змусили змінити географію експорту, а також знаходити  нові шляхи постачання в обхід північного сусіда. Перспективними виявилися ринки Білорусі та  Каспійського регіону.

Важливою складовою для ринку сої є логістика. Тут дуже показовим є досвід Туреччини, коли на державному рівні були залучені інвестиції для створення логістичного центру, портової інфраструктури та переробних потужностей. Це може стати прикладом для України, так як повноцінна логістична інфраструктура створена за короткий термін не можлива без суттєвої участі держави. На даний момент ми не можемо конкурувати в такому сегменті, як вартість перевалки (дисбурсменти, куди входить портовий збір). В наших сусідів Румунії, Турції, Франції ціни на перевалку в два, а подекуди й в чотири рази нижче ніж у вітчизняних портах.

Олександр вважає, що потенціал українського АПК не є реалізованим і на 30%. Світові ринки щорічно збільшують потребу в  сої і продуктах її переробки. Це дає Україні можливість зміцнити свою економіку. І акцент треба робити не тільки на експорті сировини, але й на продуктах переробки. Це можливо при правильно розробленій та усталеній державній політиці, залученні мільйонних інвестицій в транспортну та переробну галузі. В цьому випадку держава зможе отримувати набагато більше коштів за рахунок додаткової вартості, впровадження новітніх технологій, створення робочих місць та залучення інвестицій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *